Давай говорити про Вічність,
Давай переслухаєм Баха;
Давай не жаліти нікого,
Хто схоче пробігти між нами.
Візьми мене тихо за руку,
Заглянь як ти вмієш у очі…
Згадай в мені дотики, запахи,
Скаженства, надміру охочі…
Втопи жар в однім поцілунку,
Такім, до болю, жаданім.
Візьми мої мрії-розсипи
Й нікому не дай їх образити.
У галасі дикого транспорту
Ти просто подумай про мене,
Про те, як впавши в обійми
Я стала ніжно-скажена.
Про те, як заграла музика
Від кожного дотику тіла.
Про те, як раптово не стало
Такого звичного світу.
У полупітьмі півночі
Ліхтар освічує пару…
Не випускай з обіймів,
Якщо так боїшся втратити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329536
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2012
автор: Марія Суботовська