Знову лягають на папір слова,
Сльозинки, мов кришталь у друзки
І цілу ніч чомусь кричить сова,
А біль із нервів скручує мотузки.
А я пишу і це не перший лист,
У ньому зізнання, де виливаю душу,
Крізь вікна долинає вітру свист,
А я пробачення просити в тебе мушу.
Пробач мені за випиту любов,
За місяць, що не зміг тобі дістати,
Прости мене і повернися знов,
Щоб зорі ми змогли дорахувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329230
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2012
автор: Віталій Назарук