Творив світи любов'ю Бог,
Щоб панувала в них любов,
Щоб і батькам і діточкам
Любові збудувати Храм,
Щоб панував повік в серцях
Святий і вічний Дух Творця,
Щоб дихали всі, як в раю:
І Бога, і людей - люблю!
Та "зрада Бога"- смертний гріх,
Свавіллям спокусив усіх,
І Дух Безсмертного Творця
Покинув зрадницькі серця,
Бо ворог Богу, а не друг,
Хто вибрав беззаконня дух,
Бо зрадник Божого "лююлю"
Повік не житиме в раю.
Та милосердний вічний Бог
Явив нам, зрадникам, любов,
І у Христі від пекла спас,
І викупив із рабства нас,
Із рабства зрадників Творця,
Вернути щоб любов в серця,
Щоб дихати нам, як в раю:
І Бога, і людей - люблю!
Як грішна сприйме факт душа -
Дарований їй Богом шанс:
Чи визнати гріх смертний свій,
Або ж у гордості своїй
Не йти до раю за Христом,
А йти у пекло напролом,
Чи плазати їй, ніби вуж?
Бог, чи диявол - ВИБІР душ...
Бо між дияволом і Богом
Немає спільного нічого!
Нейтральним вибір не буває:
Чи шлях до пекла, чи до раю...
Куди ж їдемо, як безтурботно,
Бо в пеклі, каже Бог, спекотно?
Бо в пекло всіх веде дорога
Без покаяння перед Богом!
####################
Творець всіх душ, і іх суддя, сказав:
Святий - до раю, а до пекла - грішний...
Не пізно ще молитися в сльозах:
"Прости мій смертний гріх, Христос Безгрішний.
####################
Увидела я логику простую -
Зачем дана нам заповедь «любить» -
Приобрести чтоб Божью суть Святую,
И стать Его бессмертными детьми!
Бог суверенный дал и нам свободу -
Избрать иль в жизнь, иль в смерть ведущий путь,
Приобрести чтоб в срок под небосводом
Иль Божью или дьявольскую суть.
Хоть верим, хоть не верим, но за гробом
Подобное притянется подобным...
#########################
Как пустоцвет, что не даёт плодов,
«Я без любви — ничто», не спорю с Богом,
А лишь молю, чтоб суть Его — любовь
Явить могла и делом я, и слогом.
Что жизнь с любовью вечно заодно,
Не сомневаюсь даже ни на йоту,
И радуюсь, что жизни полотно
Мне вышить суждено не по расчёту.
Иллюстрация: М.А.Зичи "Вышивальщица"
####################
Чтоб естеством любви дышать
Смущаю взрослых я порой
Своим не взрослым поведеньем,
Когда в тандеме с детворой
Являю жизнью восхищенье!
Но тянется моя душа
К той непосредственности детской,
Чтоб естеством любви дышать
Без этикетов взросло - светских.
Чтоб плач был плачем, смехом - смех,
Светилось чтобы счастьем - счастье,
Ведь лицемерье - это грех,
Ему нет места в Божьем Царстве.
Там дети Божии хранят
Отцу любимому лояльность,
Там не играют, там хотят
Являть чувств Божьих натуральность!
ЭТИКЕТ – это составная часть внешней
культуры общества, это своеобразный
ритуал, который выражается в детально
разработанных (людьми) правилах поведения,
организующих жизнь общества. «Словарь по этике»
определяет это понятие так:
«Этикет (фр. etiquette – ярлык, этикетка) –
Лоя́льность (фр. loyal — верный):.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2012
автор: Ведомая любовью