Двадцять років потому,
як я опинився
на краю безодні,
де за крок височіла скеля майбутнього,
а позаду хижо щирилась прірва минулого,
я знову опинився
на краю безодні...
Але тепер
безодня стала глибшою
на двадцять років,
а скеля -
ще більш неприступною
і підступною...
І тільки любов
змушує мене
дертись угору.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328734
Рубрика: Верлібр
дата надходження 08.04.2012
автор: Лао Лю