Життя будує з цегли піраміди,
Де цегла - кожен з поміж нас,
Це ті,хто знає місце Атлантиди
Або ж оті, яких вбиває час...
В залежності усе від наших вчинків
Й життя також під їх контролем,
Ми визначаємо в який рядок впаде цеглинка
Для лідерів-це пік,а підстилка для кволих.
Та в піраміді все нестало,хаотично
І доля рухає цеглини між рядами,
Ти можеш впасти донизу...Критично!
Або ж блестіти у промінні слави....
В усі часи будують ці споруди,
І лізуть вгору для доторку до зір,
По головах чужих стрибають люди
Свою цеглину в пазурях тримає звір...
Та лізучи на пік лиш одиниці розуміють
Що перед ними тисячі скотилися додолу,
Й тепер у праці каторжній потіють
Зі своїх спин формуючи основу...
І піраміда ця-весь сенс життя,
Де кожна цегла буде головною,
Яка формує суть буття
Що весь мільйон керується одною...
Зв*язки людські,неначе блоки
Їх не єднає океан бетону,
А єдність - то зустрічні кроки,
Й рука простягнута забутому самому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328594
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2012
автор: Турист