Ні не аркуш то, - укіс душі
Дожидає вибраного слова.
Ой, не надто в засіки спішіть,
Зерна , у яких іще полова.
Ні не строфи то, - твердий цілик.
- Коню з крильми, розори ділянку,
Серце бо рядочками болить,
Римою щемить безперестанку.
Проходжає нивою читач.
Той привітний , той злегенька хмурий.
Перший, - славно! Другий, - не партач!
Де де – факто тут, а де де – юре?
05.04.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328020
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2012
автор: Рідний