Коли весна натягне неймовірно теплі струни
найперших промінців на арфі світанку,
тебе я пригорну, вслухаючись у луни
від потяга на дальнім полустанку.
Розвіється туман і хвиля яблуневого цвіту
накотиться на сіре і безмовне місто -
і розцвіте усмішками пів світу,
ми зліплені усі з одного тіста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327807
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2012
автор: Остап Українець