Гуляє дощовими вулицями,
Край бурхливого темного моря,
Своє лице перекошене від болю
До крові роздирає нігтями.
Маску надягає на день,
Дарує посмішки кожному,
Бо знає що в світі безмежному
Все складається з загальних уявлень.
Для всіх є частиною сірої маси.
Один із них. Вирізняється лиш тим,
Що всередині залишається чужим,
Ховається, корчачи потрібні гримаси.
Та відчуває, що одинокий у світі.
Оточуючі не зрозуміють сутність.
Приречений на одвічну самотність,
Кружляючи десь на своїй орбіті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327698
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2012
автор: Apis