. Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою...
Т. Г. Шевченко, «Княжна»
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі...
Т. Г. Шевченко, «Кавказ»
Полети, моє серце, туди, де немає мене,
де живе моя пам'ять, аж поки життя не мине,
і куди я прийду перед тим, як закриються очі:
до мого обійстя, до ставка і струмочка Десни,
що шукає до Бугу непевну дорогу, бо в сни
вже вони не приходять мені серед темної ночі,
адже я загубився давно серед диких країн,
став чужим між своїх і не став між чужими своїм,
бо своїми очима на землю чужую дивлюся.
Лиш од сонця вечірнього вітер доносить мені
незагойданий шепіт, як милі подільські пісні
про подвір'я та пір'я, що скинули дикії гуси...
13 октября 2010 г.
16:28(Мск)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327442
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2012
автор: Олександр Пахнющий