Тендітна клітинка вмирала у тілі,
Нічого страшного, прийшов її час.
Сусідки в жадобі своїй, знахабнілі,
Створили страшний мутаційний каркас.
Імунно-бійці проривали тенета,
Бороли завзято проростки пухлин,
Ніякого сенсу.. Кривава вендета,
Відбита промінням дзеркальних вітрин.
Під внутрішній стогін, здорові клітини
Послали тривогу на весь організм.
Та пізно кричати, пропали хвилини,
Запущено знищення вже механізм.
Отак без спадковості, просто з нічого,
Вступаєш у еру страшної чуми.
Немає страховки від вироку злого,
Й дороги не видно з цієї пітьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327201
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2012
автор: Любов Чернуха