Всі помисли залишились у сні -
у грудні, де сніги й холодні ночі,
бо в нім відкрили істину землі
в якій ніхто зізнатися не схоче.
Місток, що душі з'єднував тремтів,
ще мить - зламався й полетів в безодню,
лиш січень дув вітрами звідусіль
і малював на склі блаженну пору.
Залишився від нового лиш дим;
останки щастя не розвіяв смуток
ми жили в нім й здавався увесь світ
одним суцільним, не легким маршрутом.
Ці почуття.. Лиш пам'яті куплет,
про все, що у душі живе й тріпоче
та ця природа не міняє тем
така ж чудесна серед дня і ночі.
Знов місто сніжне в місячній красі
сіяє і виблискує мов в казці.
Здається тут самотність не мовчить -
все літо ясне хоче розпочати.
Але сніги й морози не дають
знов розтопити кригу цю прощальну,
душа жива й думки у ній снують,
ці помисли розлуки мов востаннє..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327078
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2012
автор: Dreaming of You