Це так реально падати, як дощ.
І дихати, як пара на асфальті.
І у бруківки сквериків і площ
Підборами забити два пенальті.
Зірвати з груб слова твої німі,
Закутати в обійми ненароком
І в зближенні обмежити ліміт
Іще одним приниження півкроком.
Мені сьогодні, віриш, все одно:
Із ким ти, як ти, що з тобою, де ти?..
Це так реально падати на дно...
Бо це падіння - поштовх перед злетом!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326900
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2012
автор: Келя Ликеренко