На вулиці вже весна, бо розтанув весь сніг,
а твоя голова розрізана навпіл підсніжниками
і вивернувши її, ти побачив жінку,
котра читала білі вірші,
біла гарячка в дітей, що жили в садку і
раптом померли від йогурту, що купили
в місцевому продуктовому
скільки горя, і на їхньому похороні звучатиме Моцарт
а потім усіх дівчаток з округу роздягнуть і закопають
разом з цими дітьми,
бо вони були друзями- щирими друзями,
а як відомо друзі завжди помирають разом,
разом з музикою класичною та
разом з підсніжниками.
І цей полісмен, що купує йогурт в продуктовому
теж незабаром помре,
його жінка й його діти поки що про це ще не знають
але як відомо- лягаві теж не безсмертні,
інколи Бог плаче я знаю,
коли люди купують зіпсуті йогурти і помирають,
коли люди давляться чадним гасом і помирають,
коли люди дивляться триллери по ТВ і вбивають одне одного,
коли люди займаються сексом двічі на рік,
коли люди напиваються як свині і стають божевільними,
коли люди нюхають кокс і ламають хребти об Нью-Йоркські мости
і знов ж таки помирають.
Виходить що Бог постійно плаче
і волога з підсніжників це його сльози,
які стікають його обличчям і падають у вигляді
злив та метеоритних дощів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326618
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.03.2012
автор: ImmortalPsycho