МИ – БЕЗСМЕРТНІ ІДЕЇ

Чи  можлива  любов
через  страх  покарання?

чи  можлива  
свобода  волі  
і  вибору,
коли  результат
відомий  давно?

у  теоремі
все  наперед  дано́,
і  нам
залишилось  ДОВЕСТИ,
беручи́    до  уваги  
раніше
визначені  умови…

кому  і  заради  чого?...

і  який  тоді  смисл
у  любові  чи  нелюбові?..

яка  різниця?

коли  в  результаті
нічого  не  зміниться?

який  тоді  смисл  у  житті,
як  дії  і  розвитку,
як  служінню  високій  меті?

якщо  
результат  безумовний:
віра-знання,  
та  й  будь  який  рух
у  цілому  -
втрачає  основу…

виходить  -  69:
«добре  зло»…

але  ж  сказано
Богом!
що  гірки́м  і  солодким
водно́час
не  може  бути  
ОДНЕ  і  те  ж  джерело!

Любов  –  як  мати:
за  неуцтво,  
вередливий  непослух
може  лозиною  покарати…
але  -  розрадить,
і  пожаліє,
витре  сльози  долонею,
личко  брудне  умиє  –
зрозуміє!
усе  стерпіти  зуміє:
аби  дитя  здорове  росло,
розумне,  щасливе
і  добре  було…

бо  що  то  за  мати,
яка  стане  дитину
до  смерті  лякати,
навчаючи  –  катувати?
обіцяти,  
що  в  муках  страшних  заб`є
сотворіння  своє?

велике  –    в  малому,
складне  –  у  простому,
окреме  –  в  ціло́му,
Всесвіт  –  
у  кожній  роси  
мачи́ні,
наслідки  –  у  причині…

тільки  немає
у  добрі  зла,
у  Світлі  без  тіні  –
нема  пітьми.
Ми!
не  раби  залякані,  ні!
і  не  жертви.  Ми  –  
Ідеї
Його  безсмертні,
народжені  у  натхненні:
Він!
назвав  спадкоємцями
нас  –
Своїми  дітьми.


а  страх  –  руйнує…
а  заляканість  –  повстає.
а  свобода  вибору  –
всяк  сам
обирає  собі  –  своє.

...а  Любов  -  навчає,  
підказує...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326330
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 30.03.2012
автор: Валя Савелюк