Вона боролась за життя,
За волосиночку тяглася,
За що ж нещасній мука та тяжка,
Вона не зна сама за що триматься.
Ще молода дівчина,юна.
Любовю сповнювала світ...
Та серце в грудях щось завмерло,
Лиш залишило по собі квітковий слід...
Тирани, вбивці–ті мажори,
Сидять в кафе,а може в ресторані десь,
Вона ж лежить німа без мови й слова,
На неї стиха споглядає всесвіт весь.
Чи має право та людина,
Ковтать повітр'я без вагань,
Що страшний злочин учинила,
Зґвалтувала, задушила і підпалила–без пощад.
Не може страшний кат у світі жити,
Проходу людям він не дасть,
Як раз вчинив, то може ще раз учинити,
Убивця піде другий раз вбивать.
Пора убивць в тюрму саджати,
Сухим не можна вийти із води,
За злочин свій пора відповідати,
За те що вбив–тепер в тюрмі сиди!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326313
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2012
автор: А.Марта Він