Вагітніють думками сірі дні,
Знесиліла в очах твоїх- полоні,
Шалений пульс зриває в шмаття скроні,
Оголена душа в твоїй руці.
Ти як тавро чи доля,вже не знаю,
За сотні миль я поряд відчуваю,
Твоє тепло,до гіршого звикаю,
А ти не йдеш...а я все відпускаю...
Так сталось...ти дорожчий за життя,
І відректись,мабуть,уже не сила,
І навіть якби доля дала крила,
Без тебе вже злетіти б не змогла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326132
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: Solomia