Заховані проблеми знову рвуться вгору
Їдять, печуть, палають з середини,
Вони бувають, і такі що не закриєш у комору,
Не виправити вже тої - недоброї години.
Це не матеріальне, це те що вже не надолужиш,
І рану ту сердечну за розміром не звузиш,
Воно вже вічно буде жити в тобі, егоїст..
Втікаєш.. і за собою спалюєш той міст..
Це те що в голові сидить як голка..
Страшно.. на грудях не помагає та наколка..
Це не статус поміняти, не відповідь найти в догадках,
Збожеволіти… від цього світу у загадках..
Найближчий друг і ворог, - серце з душею,
То піднімає.. то кидає безжально в багно..
Але надію… пещу, її так я лілею,
І так живу, я так живу вже давно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325539
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2012
автор: oleg lytvin