Не затягуй мене в порожнечу,
мені лячно стає на безмежжі.
Хай сама я просила про це,
відверну у тривозі лице.
Мені страшно полишити тіло -
а чи я повернутись зумію?
Я втрачаю його. Лише подих
відмічатиме в темряві кроки.
В вухах дзвін, на очах пелена,
замість крові лишилась вода.
Я не маю себе. Мое тіло
відкликнутись на зов не хотіло.
Я пройду крізь невидимі стіни.
Не сьогодні. Але я зумію.
Коли вивчу тебе, стану другом,
коли сам подаси мені руку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325417
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2012
автор: stasy.green