Невидимі стигмати (З життя Кардинала Йосипа Сліпого)

В  тюремному  домі,  за  трьома  замками,

Без  променів  сонця  просидів  роками,

Та  віру  не  можна  схитнути...

Прищеплена  змалку,  повік  не  відійде,

У  доброму  серці,  зерня  завжди  зійде,

Лиш  мрія  лишалась  Церкву  Вкраїні  вернути...

Скатований  часом  і  мучений  катом,

І  навіть  готовий  до  смертної  страти,

Ні  раз  не  заплакав  від  болю...

В  нелюдських  умовах,  стражданнях  і  муках,

Без  рідного  дому,  в  хвилинних  розпуках,

Ні  раз  не  прокляв  люту  недолю...

Завжди  покладався  на  Божую  Волю...

І  часто  бував  у  смертельних  лапетах,

Диявол  розставив  духовні  тенета,

Та  віру  не  можна  схитнути...

Прищеплена  змалку,  повік  не  відійде,

У  доброму  серці,  зерня  завжди  зійде,

Лиш  мрія  лишалась  церкву  вкраїні  вернути...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325148
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2012
автор: 220