Захотів я вчора кльоцків
І що мов робити ?
А жінки не мали змоги, -
Мусів сам місити.
Кльоцки, то є спровжне цудо,
А який то смак ?!
Хочете ?, - я вам розкажу,
То сє робит так.
У «мундирах», - би не трісли,
Варут бараболі,
А як вистигнут, обберут,
Тоди трут поволі.
Трут на тих маленьких вочках,
Де тресє бурак,
Так дают муки і яйці,
А тоди кулак
Запускаєсє в ту масу
( То тра мати сили )
Мене вчора в пальцьох мнучи,
Аж корчі ловили.
Кісто тра довго місити,
Аби туге стало,
А тоди на дошці вже
Тачєєш помало.
Розтачєєш тачівков
Пляцок грубий досит,
Над тим пляцком вострий ніж
Далі сє заносит.
Ріже сє з гори в долину,
Так з ліва на право
І в посолений вокріп
Кидаєш помало.
Ромбовидні кльоцки,
Як спливут, - виймают,
На дуршлаг, - стече вода
Й в мидницю скидают.
В залежності піст, чи нє,
Роблет душинину,
Або смажут на волії
Лишень цибулину.
Заливают отим кльоцки,
Солєт, - всьо, - готово
І виходит смакота !!!
Бігме, - єдно слово !
25.03.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324931
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 25.03.2012
автор: Олекса Терен