Нас доля вузликами зв'язує насилу.
Шепочу в темряві твоє ім'я.
Мій дорогий, без тебе я не я.
Мов цуценя бездомне квилю.
Самотня липова алея веде у безвість трепетні життя.
Мій найрідніший, в серці зливи.
До мене ти жорстокий, милий.
В сльозах і боса, без взуття.
Відрікся б раз від мене тай з кінцями.
Натомість мовчки намистинки-дні.
І очі, наче ніченька сумні.
Все ходиш околяса, манівцями.
Кохання, кажуть, дружба у вогні.
Чому тоді одна палаю?
Безслідно зречено згораю.
Мене не віднайти в пітьмі.
Ти не кажи,що шкода. Ні!
Як сяю, так і помираю. -
У полум'ї. Ти ж топчиш у багні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2012
автор: Інга Хухра