Я не буду дертись на небо,
Я для себе згідна на пекло.
Коли я впаду і не встану –
Можеш сіллю посипати рани.
Я віддам свій білет в подарунок
Тим, хто вище, чистіше-рятунок.
Ну куди ж я подінусь з землі?
Не стихія моя кораблі.
Ті, що йдуть понад тіл і до неба,
Забираючи лише з білетом.
Певно пі̀ду я вниз понад гір,
Доки світло не вкраде мій зір.
І забуду слова від печалі –
Я прийду чорним ходом до раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324324
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2012
автор: stasy.green