Одного разу уночі
Наснилося мені, що я і ти
За руки беручись кудись йшли,
Кудись вперед, де зорі молоді, ясні
А разом з ними й голоса гучні, земні
Лунали і казали щось мені у сні
Щось вічне, тихе,щось ось те сумне
Щось те що завжди на душі німе
Казали зорі вголос у моєму сні
Коли за руки беручись ми уперед йшли
Казали, щось оте, що зараз я скажу
На вушко в самому кінці я прошепчу
Насправді, як не дивно, але більше року
Коли по справжньому почав я помічати світ і жити
Та створювати все нові та нові ці звуки - строки
Коли я зрозумів, що проти течії повинен я пливти
І ти, це ти мені відкрила очі
Тобі я вдячний, і як писав колись "для тебе я живу"
Без тебе навіть самі ясні ночі
Запилені, немов в тумані я ходжу
Я справді хочу, щоб небесний птах
З'єднав дві долі наші між собою
Я хочу, щоб була ти поряд не лише у снах
І щоб у серці було менше болю
Чудово розумію, як насправді є
І ситуацію цю всю, і всі проблеми
І те, що тут не помічаєш ти мене
А також різні ще з'являються дилеми
Але ти знай, ось просто знай
Що разом із тобою я б хотів нове життя почати
З тобою все життя прожити і майнути разом в рай
Та хоч на край галактики з тобою зміг би я злітати!
І вибір він завжди і всюди
І хоч це зараз дивно, але ти скажи
Чи зможу далі я з тобою вийти в люди
Чи далі мушу я поки один йти
Чи спробуєш зі мною бути разом
У тебе закохався я, а ось що скажеш ти?
Чи стане перше це моє кохання стадом
Або чи зможу я для тебе з неба діставати всі зірки?
*липень 2010*
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2012
автор: Сергій Кузьмін