Бог далекий і незримий...
Лиш стрітенська свіча
горить і не згора,
розмову з Богом осяга.
Щоб як запалені свічки
розігнали морок тьми.
Щоб Дух Святий
сягав до неба.
Душа духовно зріла і,
як свічка, горіла,
світлом пламеніла.
Свіча освячена
у Божім храмі,
уся спільнота просить там.
І спільна молитва
духовно єднає
Господню молитву, яку промовляю.
Запалюю свічу у свята,
у дні поминання і в сильну грозу,
в хвилини життєвих незгод.
І Бог помагає, і Божою
благлдаттю мене наповняє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324234
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2012
автор: Ч.Надія