86. «У пустелі / Тиша найглибшої пустелі Місяця» (Стівен Крейн, переклад)

У  пустелі
Тиша  найглибшої  пустелі  Місяця.
Проміння  вогню  падає  косо  на  одяг
Мовчазних  навпочіпки  людей  в  капюшонах.
Перед  ними  жінка
Рухається  під  пронизливий  вітру  свист
І  розкотистий  барабанів  гуркіт.
Мляві,  верткі,  зловісні  істоти
Сонно  пестять  її  тіло,
Чи,  покірні  волі  її,  безшумно  звивають  пісок.
Змії  шепочуться  ледь  чутно.
Шепочуться,  шепочуться  змії.
Дрімотно  колишуть  погляди  колючі,
Та  невпинно  шепочуться,  шепочуться  ледь  чутно.
Вітер  струмує  з  безлюдних  просторів
Аравії,  поглинених  ніччю.
Вогнище  криваво  відблискує
На  одяг  людей  в  капюшонах,
Мовчазних  навпочіпки  людей.
Живі  стрічки  –  бронзові,  смарагдові,  жовті  –
Обвивають  їй  шию,  руки.
Обережно  гади  піском  пливуть,
Повільні,  небезпечні  та  покірні,
Погойдуються  під  вітру  свист  і  барабанів  гуркіт,
Шепочуться,  шепочуться  змії.
Дрімотно  колишуть  погляди  колючі,
Та  невпинно  шепочуться,  шепочуться  ледь  чутно.
Велич  проклятих,
Блаженність    рабства,  відчаю,  смерті  –
Все  це  у  танці  змій,  що  шепотять.

-------------------------------------------------------

On  the  desert
A  silence  from  the  moon's  deepest  valley.
Fire-rays  fall  athwart  the  robes
Of  hooded  men,  squat  and  dumb.
Before  them,  a  woman
Moves  to  the  blowing  of  shrill  whistles
And  distant-thunder  of  drums
While  slow  things,  sinuous,  dull  with  terrible  color
Sleepily  fondle  her  body
Or  move  at  her  will,  swishing  stealthily  over  the  sand.
The  snakes  whisper  softly;
The  whispering,  whispering  snakes
Dreaming  and  swaying  and  staring
But  always  whispering,  softly  whispering.
The  wind  streams  from  the  lone  reaches
Of  Arabia,  solemn  with  night,
And  the  wild  fire  makes  shimmer  of  blood
Over  the  robes  of  the  hooded  men
Squat  and  dumb.
Bands  of  moving  bronze,  emerald,  yellow
Circle  the  throat  and  the  arms  of  her
And  over  the  sands  serpents  move  warily
Slow,  menacing  and  submissive,
Swinging  to  the  whistles  and  drums,
The  whispering,  whispering  snake,
Dreaming  and  swaying  and  staring
But  always  whispering,  softly  whispering.
The  dignity  of  the  accursed;
The  glory  of  slavery,  despair,  death
Is  in  the  dance  of  the  whispering  snakes.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324016
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 22.03.2012
автор: Роман Колесник