Сиджу…
Дивлюсь на поплавок.
Позад шумить садок.
Набігає хвиля,
Думка набігає,
Підмиває берег,
Іншу наганяє.
Ластівки над ставом
Трохи не купаються,
А думки біжать,
Біжать та штовхаються.
Розлетіться, думи!
Розлетіться в далі
І не заважайте…
Але з далей тільки
Все ж ви повертайте.
Розкажіть про сонце,
Розкажіть про небо,
Про людей в чужих краях:
Може, їм що треба?
Розкажіть про море,
Розкажіть про зорі,
Про чужі думки,
Що летять в просторі…
А я поки буду тут,
Тут вас почекаю.
Буду сонцем милуватись,
Що на хвилях грає.
Буду слухати пісні,
Що із саду линуть.
Буду поглядати,
Як яблука спінуть,
Як хвиля за хвилею
На берег іде.
Змиває минуле
Та на дно несе.
І сліду на березі
Геть не залишає!
Лише піна нову
Хвилю там чекає.
А хвиля за хвилею
Котить і котить.
То затоне поплавок,
То знову підскочить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323913
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.03.2012
автор: Анатолій Штанько