Лягає спати день...
Замкнув дбайливо
грайливий вітерець нетерпеливий,
призахідних підбив хмарин перину,
оглянув по-господарськи долину,
заплющив сонце-око,- і затих...
Тихенько вечір вийшов за поріг,
в задумі сів на призьбу біля хати,
неквапом став господу оглядати:
он гір далеких зламані шпилі
потроху розчиняються в імлі;
підступні сутінки ковтають все навколо;
лишилось місяця старенького півколо
та чорна тінь високої тополі...
І тиша розповзається поволі;
заціпеніло все. Зійшов на трон
і владарює батько тиші - Сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323753
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2012
автор: Антошка