Я закохуюся в тих, хто не існує,
І так простіше.
Знаєш речі, що я купую,
Комусь, та лишу.
На полицях книжки.
Іх доречно було б спалити.
І рукописи теж нехай не розвіює протяг.
Щиро раджу тобі із книжками спалити мій одяг.
Та чи зміг би тоді, ось ти
В цій приреченій тиші жити.
Ми існуємо в різних світах,
Я - у потязі, ти - в картині.
Коли бачиться схожий на тебе птах,
Із мене тікає страх
і мурашками йде по спині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323602
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: Саша Кіткотенко