Туман...Просвітлена печаль
усе навколо огортає...
Десь вдалині горить свіча -
вона і вабить, і лякає;
примарні тіні крізь туман
до мене простягають руки
і, хоч я знаю, це - обман, -
кричу і плачу від розпуки...
Горить свіча, туман пливе,
танцюють і шепочуть тіні,
сумує полум"я живе:
"Усі ми смертні... Всі ми тлінні..."
Сичить туману сизий біль,
в лещата затискає скроні,
і, наче очі, звідусіль
горять свічок вогні червоні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323465
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: Антошка