Дивуються… Чому одначе?
Що так за все мені болить?
Болить, болить, і серце плаче,
Як немовля чомусь кричить,
Тремтить, немов в очах собачих,
Великий смуток доброти
За страх слабкіших і незрячих.
Цьому дивуєтеся Ви?
Хтось повз пройде, хтось за плечима
У скроні пальцем колупне,
А хтось сірковими очима
Промацає лице моє:
Бува, чи розуму вже з’їхав,
Чи то об’ївся блекоти...
У глумі жартів жадна втіха:
Ворона біла вже є ти.
Тавро трикляте хлище стеком
Ранимі душі диваків,
Широким розлилася спектром
Отрута зубожілих слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323034
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.03.2012
автор: Г. Король