Ой, навіщо літа свої
Марно трачу?
Піду, стану за хатою
Та й заплачу!
Не порадить ніхто мені
Окрім Бога,
Нема кого покликати
На підмогу,
Біля мене воріженьки
Так і в'ються,
Над моєю недолею
Так сміються!
Ой, що ж мені біднесенькій
Та й робити?
Куди ж мені головоньку
Прихилити?
Згадай, Боже, ім'я моє
Там, на небі,
пропадаю навіки я,-
Так і треба!
Забери же додомоньку.
Хай спочину
Або гарну дай доленьку,
Як калину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323007
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2012
автор: Віра Нагорна