Я не герой та, на жаль, не зірка,
Просто звичайний: я - це я
На підвіконні зав'яла квітка,
Та і у серці зникає земля
Зникне все зайве, все те що руйнує,
Та і зникає, що не є головним
Небо блакитне мене тільки почує,
Разом із ним ми в майбутнє біжим
Все забувається: щастя й негода,
Миті чудові, не дуже й сумні
Тільки на дворі яскрава погода
Та й у душі чомусь пусто мені
Ти подаруй мені промінь надії
Світлу-ю радість та чисті думки
Щастя, Вкраїну та спів солов'їний
Місяць і зорі, любов навіки
Я ж подарую тобі небо і квіти,
Мене всього разом з серцем візьми
Поруч з тобою я буду радіти,
Буду і плакати, та благаю прийми
Може слова? Та насправді не знаю,
Що це буває, але скажу одне
Я почуттями своїми не граю
Я лиш бажаю знайти,що моє
Краще не слухай ці строки вагомі,
Просто візьми та даруй мені світ!
І щоб не був я один в цьому домі,
І щоб під сонцем не танув,як лід
*26 лютого 2012* (оригінал - 24.02.2010)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2012
автор: Сергій Кузьмін