(з великою любов'ю та повагою до сучасної влади моєї держави)
(написаний в 2001)
1
люблю тебе, моя держава
тебе люблю - ти жінка гарна
завжди ти юна, молода
дивіться ж бо - яка краса!
струнка ти, немов той соняшник який в луках стоїть,
від сонця - загоріла ти,
від того сонця, яке повік-віків палить,
а над тобою - розлилося небо,
куди не глянь - то скрізь блакить.
2
тоді, ти кажеш, дивлячись мені в очі:
- невже ж така я гарна,
адже, я живу одвічно?
коли була я ще мала -
зазнала я великої навали:
спочатку - різні племена,
а потім - турки й татари.
коли ж я підросла, доросла стала -
нова біда мене спіткала:
прибігла з півночі червона сука -
ото була страшна чума.
а потім - нова вже навала:
із заходу на мене чорна хмара насува,
була ж то грізна сарана.
за що ж мені така вже кара?
чи то я Бога не люблю?!...
тепер ти бачиш, яка історія моя, -
з її щоки скотилася сльоза;
- а ти мені говориш - гарна я.
3
оце повідала мені моя земля,
але вона ще не сказала, що породила двох птахів:
одному - ймення X і іншому - теж саме,
великими є ці птахи, з великими крилами,
вони, спочатку, дивлячись їй в очі -
на ній волосся рвали,
а потім -
разом згвалтували,
а після цього вже - до рабства віддали, -
така вже доля України...
4
але я знаю, що людина прийде -
вона тебе звільнить з полону,
поверне золоту тобі корону,
віддасть тобі блакитную троянду -
і ви одружитесь тоді:
заживете ви з миром, разом;
всім серцем я це відчуваю,
і все це буде - незабаром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321983
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 15.03.2012
автор: Якомула