***
На дні провалля ветхої душі,
Де замість сонця - вітрогонні хмари
Летять лапатим дивом до межі,
Живуть самотні сірі аватари.
Покличе Бог чи Ангели колись
До крил небес торкнутися, прозріти...
Тоді провалля зміниться на вись,
Не аватари вже, наївні діти
У вірі щирій вічність осягнуть -
Служінням світлим в істині єдиній...
А поки... дно і непрозора суть,
І хмари – до- межово-неупинні...
(9.03.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321854
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2012
автор: Леся Геник