Я утомився... Знаєш, мабуть, досить...
Бо, бачу, ти втомилася також...
Навіщо ж нам життя своє морочить,
Навіщо ще вдаватися в гіпноз?..
Наш час навік забрав чарівні ночі,
Провівши стрілкою минулі дні...
Назад піти тепер уже не схоче -
Йому однаково, що ми одні.
Немає ґлузду далі йти пліч-о-пліч,
Немає сенсу долю руйнувать...
Тому іди, а я лишусь, аж доки
Настане час нове щось відкривать.
(05.05.2007.№24)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2012
автор: Вадим Косарєв