Його напророчить безсоння

Ти  так  і  не  подзвонив…
Не  залишив  відміток  своєї  присутності  на  екрані  мого  телефону.

Ти  так  і  не  зрозумів,
Що  сторони  світу  розриваються  лише  у  двох  напрямках  –  туди  і  назад.
Я  ж  залишаюся  –  між…

Ти  так  і  не  збагнув,  що  пророчими  бувають  не  лише  сни,  а  й  вічні  безсоння.
Проте  результат  цих  пророцтв  надто  різний:  або  ти  їх,  або  вони  тебе…  до  болю.

Ти  так  і  не  привітав  мене  з  моїм  13  днем,  26  весною  та  39  хвилиною  самотності  у  собі  
і  надсоціальності  у  тобі…
Хоча  міг  і  не  вітати,  а  хоча  б  поспівчувати.

Але  найголовніше  ти  відчув…
Що  у  моєму  серці  затишок,  у  моїх  думках  свіжість,  а  мій  годинник  завжди  б’є  13  разів,
Один  з  яких  (зайвий?)  –  про  запас…  на  майбутнє…

___________________

Не  відмітками  в  телефоні  важливі  люди,  
А  відбитками  своїх  слідів  в  нашій  душі.

Не  компас  вказує  нам  шлях  в  майбуття,
А  внутрішні  відчуття  і  противага  стереотипам.

Не  вічні  безсоння  вбивають  хвору  уяву  і  знищують  пророцтва,
А  їх  постійна  відсутність.

Та  не  самотність  у  собі  буває  надто  гнітючою,
А  надмірна  соціальність  в  інших.

І  якщо  Ви  також  чуєте  13  стукотів  годинника,  то  майбутнє  у  Вас  точно  є…
Його  Вам  напророчить  безсоння…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321463
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2012
автор: Троянда Пустелі