На хмарах ти кохання жила,
Не жила, не знала Божої любові.
Такої сильної, палкої,
Неначе сонця золотого – тепла.
Хотіти мене більше не могла.
Від щастя мною даного тобі?
І від думок цих
Землю вкрила зоряна імла
Чи може з пекла ніч нам принесла?
Страждання, ці муки,
І це прекранеє кохання
Було між нами…
Забув про всі чужі страждання
Чужий же ж сон приснився тут мені,
В яву у мене є кохання
Єдине, богом данеє мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2012
автор: ivankokost