Вже в почуттях нема штормів.
Душевний штиль розправив крила.
Не чути пристрасних громів. –
Вже відстраждала, відлюбила…
Спокійний сон без сподівань
В обіймах затишних Морфея.
Між днями стерлась всяка грань.
Душа черства, мов Галатея.
Те – відійшло, те – не прийшло.
А те, на жаль, не почалося…
Життя вже ледь сріблить чоло,
Роки – дозрілий сніп колосся.
Зника цікавість до віршів.,
Апатія розклала сіті.
Байдужість в стомленій душі
Сягає смутків верховіття.
Вже не торкає, не болить.
обрАзи не шкребуть мов миші.
Душа спинилась відпочить…
Читаю: станція «Затишшя»...
09.02.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321189
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2012
автор: *ИРЕНА*