Ось потяг твій везе тебе в майбутнє
По рейках прокладає він твій шлях
І навкруги тобі нечутно,
І зник кудись уже твій страх
По рейках прямо і вперед
Везе тебе життя - локомотив
І ти все бачиш наперед
і залишаєш позаду все, що любив
Позаду спогади про дім,
про рідний край, про батька , матір й спів
і з ними залишається той дим,
Який з своєй труби і випускає він – локомотив
Той дим летить повільно в синє небо
І вітер розбиває ті думки
Для тебе це не є потреба
Шукати спогадів, ти маєш йти
Тебе чекає там те сяйво,
І ніжних поглядів весна,
Але можливо, що і зайвим
Наповняться твої думки сповна
Ти пам'ятай, що люди бачать тільки себе
Все що не робиться, на те є своя ціль
Тому ти обережніше,для тебе
Можливо десь стоїть капкан, поглянь, постій
Якщо ти вмієш думати, то й сам це бачиш
Ти бачиш їхні погляди, як не крути ти тут чужий
І десь в своїх краях ти залишаєш
Камінний хрест, існує він допоки ти живий
Поглянеш тут на нічне небо
Побачиш зорі молоді,
Але можливо, що не справжні
Вони для тебе вже не золоті
А може й золоті, та хто їх знає?
Для кожного завжди свої зірки
Можливо звідки ти тікаєш
Вже не існує жодної зорі
Тебе все далі забирає потяг
Він по життю тебе веде
Для тебе всі дороги є відкриті
І ти блукаєш богзнаде
Людина ж не стоїть на місці
і нею завжди буде рухати прогрес
Також бажання жити краще
і їй здається,що це краще саме десь.
*22 лютого 2012* (оригінал - 6.10.2009)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321107
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2012
автор: Сергій Кузьмін