Тарасе, Тарасе, прокинься Кобзарю,
Зійди на Україну, новим аватаром
І поведи нас за собою до раю,
Бо серце за неньку Батьківщину так крає.
Стали ми, чужого долара, рабами,
Піддалися наші душі, згубній омані,
В блиску мішури й брехні зростають діти,
В цій, за привидом "гарного життя", гонитві
Забулися батьку, твої Заповіти,
Правда зникла, а кривду вже ніде подіти,
Розрослася, випускає нові віти,
Сутеніє... Сонце нам добром та й не світить.
Тарасе, Тарасе, прокинься Кобзарю
Піснями в серцях озвися до нас, Пастирю,
Думами у наших мізках повторися,
Щоб Заповіти твої все ж таки збулися!
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%80
Аватара — у індійській міфології - реальне втілення божества, наприклад, десять втілень Вішну, одним з яких був Крішна. Навіть Будда у індуїзмі вважється аватаром Вішну. А Індра-громовержець у одному зі своїх аватарів був хробаком. Термін походить з Санскриту, де слово «аватара» означає «зішестя». Аватари вели цілком самостійне, фактично незалежне від «отця», буття, але божественна суть проявлялась у незвичайності їхнього життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320468
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.03.2012
автор: Макієвська Наталія Є.