Кипить казан. Всі варяться у ньому
Лиш черепи із бульбашками дна
Нагору піднімаються потому,
Як ще лопата вугля не одна.
В багаття грішних демон підкидає
У стогоні стражденних голосів.
А мрії де? А їх уже не має.
Яка різниця, що ти там посів?
Ти цар Землі? Гориш і яскравішить
Тебе жадоба в славу завела?
Не сіпайся тебе уже не втішить,
Що доля тобі в скриню намела.
Тобі давали вибір: ти обрав
Щасливе перманентне позавчора,
Бо насолодою ти сам позабивав,
Немов піском, підшипники мотора.
Мотора серця, що лише чеснот
Повинно досягати задля себе.
Тепер лиш варишся, немов компот.
Сальний казан, а не безхмарне небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320240
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2012
автор: Андрій Конопко