Ми - притрушені снігом прохожі,
Ми, що із клопотом й поза реальністю,
Ті ж розбиті, на барви несхожі,
За думками приховані крайністю.
За думками життя пролітає.
Голос, вінець, сніг - усе перманентне
Навкруг заспіває.
Я заспіваю.
Натхнення латентне.
Сонце заплкало.
Ніч отруїлася.
Небо балакало -
Мрія топилася.
Це вже цілком пережита травестія -
Моя весна - не дівчатко, а бестія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319892
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.03.2012
автор: Likera