Ты так отчаянно молчишь,
что гаснут свечи.
Тень лижет окна. С темных крыш
сползает Вечер, -
несет два звездных башмачка
для юной Ночи,
и серп луны ей подарить
сегодня хочет.
Срывает сквозняки с петель
проказник-Ветер.
И старая бранится Дверь,
грозится плетью.
Глотает спелость фонарей
седая Темень,
и пьет из лужи прошлый день,
став на колени.
Спускаясь с млечной высоты
на мягких лапках,
мурлычут лунные коты
и шепчут сказки.
Ты засыпаешь. Завтра День
обнимет плечи,
и Солнце сбросит ночи тень.
Пусть гаснут свечи...
------------------------------------------------------------
Лана Сянська
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9493
Мовчиш настирливо, без слів,
Аж гаснуть свічі.
А шибку лиже тінь… З сумних дахів
Сповзає Вечір,-
Два мешти зоряних несе
Для панни Ночі,
окрайця місячного їй
подарувати хоче.
Висмикує з завісів протяг
Збиточник Вітер.
І Двері на сварливій ноті
Змовкають хитро.
Пожовклу спілість ліхтарів
Ковтає Темінь,
Минулий день із дощових ровів
П’є теревені.
З молочної прокравшись висоти
На зоряне узбіччя
Муркочуть місячні коти
Казки одвічні.
Ти засинаєш. Завтра День -
Коротка вічність,
І Сонце скине ніч з рамен.
Хай гаснуть свічі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319638
Рубрика: Лирика
дата надходження 06.03.2012
автор: Ветра