Як звук що топиться у хорі,
Як крапля що губиться у морі,
Так й людина, перетворює себе в плебея,
Це рабства нескорима епопея.
Чому керуємось, ми непотрібним,
Для чого ведем себе як стадо,
Хіба так складно просто бути вірним,
І не ховати серце в закриті склади.
Варто проявляти власну думку, й почуття,
Це свободи непереможне відчуття,
Кожну мить завмиратиме автоматика думок,
Стань собою, і зроби останній крок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319544
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2012
автор: EroS