Наше знайомство – сама випадковісь,
Наше знайомство – звичайне життя.
І ця телефонна розмова – спадковість
Якогось простого, звичного чуття.
Тебе, я зовсім трошки знаю,
Та почуваюся як птах,
Твою розмову я не забуваю,
І знаю я різницю у літах.
Ймовірно ти – чудовий друг.
Ти… гарно розмовляєш,
У тебе зовсім інший круг,
І друзів ти моїх не знаєш.
Але з тобою вільно розмовляти,
Ти розумієш суть життя,
Нехочеш ти минулого згадати,
І думаєш, що я – наївне ще дитя.
Я плекала свої мрії все життя,
Вибирала, - самі кращі почуття,
Але ти, як друг усе це роз’яснив –
Нема любові, мені ти це пояснив.
Сказав, що переміниться життя,
Нема любові – є чуття.
Довір’я – ось ціле життя,
А решту – це наївні почуття.
Із твоїх слів прийшло нове життя,
Я зрозуміла суть всього буття.
Реальність – це складний маршрут,
А мрії – це простий накрут
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319453
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2012
автор: Nora