Пригоди м"ячика

(Збірка  "Казки  метелика  Частинки  Неба")

Для  дітей  віком  5-10  років

               Грався  хлопчик  з  м’ячиком.  Бігав  по  травичці  в  лісі,  а  м’ячик  злітав  високо  –  високо,  боки  його  так  і  вилискували  на  сонці.  І  обом  було  страшенно  весело.  М’ячик  так  розвеселився,  що  підстрибнув  аж  занадто  високо  та  й  застряг  серед  пишної  зелені  на  ялинці.  Шукав  його  хлопчик,  шукав,  а  м’яч  заховався  серед  віт,  ніби  й  немає  його.  Так  і  побіг  хлопчик  додому,  а  м’яч  залишився  в  лісі.
               Вилізла  білка  із  свого  дупла,  вмилася,  раз  –  раз  –  зачесалася  кігтиками  і  зібралась  іти  сніданок  добувати.  Сонечко  он  вже  як  високо,  треба  своїх  маленьких  діточок  годувати.  Коли  дивиться,  а  на  ялинці  –  м’яч.
               -  Яка  велика  і  незвичайна  шишка,  -  здивувалася  білка.  –  То  буде  моїм  діточкам  гарний  сніданок.
               Та  як  її  візьмеш,  ту  шишку,  коли  вона  така  гладенька?  Крутилася  –  вертілася  білка,  а  шишку  взяти  не  може.  Вислизнув  м’яч  з  білчиних  лапок,  впав  на  землю  і  пострибав  по  стежині.  
               Біг  по  стежці  зайчик  Короткий  Хвостик.  Побачив  м’ячика  і  зрадів.
               -  Який  чудовий  качан  капусти!  Заберу  додому,  от  зрадіють  мої  зайченятка!
               І  покотив  м’ячик  до  заячої  хатки.  Вибігли  зайченята,  застрибали,  засміялись.  Взяли  качан  капусти,  занесли  до  хатки  і  поклали  на  саму  велику  тарілку.  Всі  розсілися  навкруг  столу.  
               Хотіло  відкусити  шматочок  капусти  найстарше  зайченя,  Довгі  Вушка.  Та  не  виходить  нічого.  Дуже  слизьким  качан  виявився.  
               Спробувало  середульше  зайченя,  Білий  Хвостик.  І  знову  невдача.
               Взялося  за  капусту  наймолодше,  Сірий  Бочок.  Та  вреднючий  качан  не  дається  ніяк!
               -  Віднесу  я  цю  капусту  назад,  -  сказав  заєць  Короткий  Хвостик,  -  бо  вона  неправильна  капуста,  не  така,  як  треба.
               Та  й  покотив  м’ячика.  І  знову  він  опинився  на  волі.  Пострибав  –  пострибав,  потім  прилаштувався  під  кущиком  відпочити.
               Летить  чорна  галка.  Не  таланить  їй  ізрання.  Не  знайшла  ні  черв’ячка,  ні  гусениці.  Не  відмовилася  б  і  яйцем  поласувати  пташиним.  Та  де  його  візьмеш?  Всі  пташки  так  гнізда  свої  поховали,  що  й  не  знайти.  Раптом  бачить  галка,  а  під  кущем  м’яч  лежить.    
               -  Оце-то  повезло  мені.  Яке  велике  гарне  яйце!  І  хазяйки  поблизу  нема,-  зраділа  галка.  Взяла  вона  знайдене  яйце  в  лапки,  полетіла  до  свого  гнізда  та  й  віддала  здобич  пташенятам.  Дзьобали-дзьобали  малята-  не  тріскається  шкарлупка.  Дзьобала-дзьобала  галка-  ціле  яйце.  Взяла  вона  тоді  м”ячика  в  лапки,  злетіла  повище  і  кинула  його  щосили  на  каміння.  Так  вона  завжди  робила,  коли  їй  треба  було  розколоти  міцний  горішок.  Та  на  диво,  яйце  все  одно  не  розкололося,  а  покотилося-покотилося,  та  й  щезло  з  очей.  
               Стрибав  м’ячик,  котився  з  гірки  та  й  шубовснувсь  прямо  в  річку.  Пливе  і  радіє,  як  його  хороше  колише  на  хвилях.А  тут  де  не  візьмись-  щука.                Всі  в  річці  бояться  хижу  розбійницю.  Ховаються,  побачивши  її  зубасту  пащу,  рибки.  Ховають  своїх  мальків  та  ікринки,  бо  буде  біда.
Так  от  бачить  щука,  пливе  по  річці  м’ячик.
               -  Оце  так  ікринка!  Зроду  такої  не  куштувала.  Зараз  її  з’їм,  буду  ситою,  мабуть,  три  дні,-  подумала  вона  та  хап  м’ячика!  Але  не  влазе  ікринка  в  пащу,  вислизає,  ніяк  її  не  проковтнути.  Розсердилася  щука  і  пхнула  м’ячика  носом.  Він  високо  підстрибнув  і  вискочив  на  берег.  
               Так  і  лежить  він  зараз  під  вербою.

Малюнок  автора  до  казки

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319265
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 05.03.2012
автор: Ліоліна