О Господи, гріхи мені, прости.
Спаси мою і віру і надію.
Не спалені невірою мости
У дні погожі і у дні завії.
Іду до тебе знову на поклін
Чи все робила так, питаю душу?
І прихиляюся до праведних колін
Тому , що я так хочу, а не мушу…
Вклоняюся, щоби піднятись в ріст,
А серцем доторкнутись до хмарини
Й життя відчути незбагненний зміст
Вже з досвідом прозрівшої людини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319107
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.03.2012
автор: Надія Гуржій