Віршів на світі більше ніж людей
і в кожного із них є своя доля.
Вірші - сподвижники людських ідей,
це пам'ять про поета, його воля.
Є вірш, що в пам'яті живе лиш днину
і зразу же зника, не залишивши слід,
а є поезія, яка не бачить часоплину,
живе в людських серцях увесь їх вік.
Так і ти, старий Кобзарю, батько всіх поетів,
помер тілом, та залишив свій дух після себе.
Твої вірші будуть вічно жити поміж нами,
ти є символ України, козацької слави.
Схилю голову низенько я перед тобою,
просвіти нас батьку-брате вірою святою.
Вічна слава Кобзаря не вмре, не загине,
буде жити, доки живе ненька Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318775
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2012
автор: Tern@z