Кожен сам собі вирішує –
Гордість чи скромність.
Собі мудрує –
Нестриманість чи розважливість.
А думати нема чого!
Як можна з нічого вибрати чогось одного?
Людська поведінка
Все ж не нерухома стінка!
Треба знати, коли треба місце мати,
Трохи пригальмувати,
Коли з ким знатися і коли гордитися.
Найголовніше треба знати основне –
Де є твоє й тобі щось рідне.
Гордитись треба не собою,
Не гарною на голові косою,
Не своїм надбанням і убранням.
Гордитись можна лиш гордістю за тебе чиєюсь,
Гордитись іншими людьми,
Пишатись добром, яке творимо ми.
Пишатись своїм серцем можна,
Та може це далеко людина не кожна.
Чесний та грішний
Йдуть різними шляхами,
Але шлях ні в кого не вічний.
Людині чесній це не страшно,
Вона йде з своїм вибором відважно.
Не буває святих,
Та ті заслуговують вшанування,
Які мають в собі скромних і гордих,
Ті, що знаходять вдале поєднання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318761
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.03.2012
автор: Dingo Барський