Де ховають барикади зруйновані мости?
Світ дрімає, не розуміючи основного.
Залягти на дно, легше, ніж кудись піти,
досягти чогось, доторкнутись до живого.
Часто краплі водоспаду не торкаються землі,
доки змірюють висоту падіння.
Вічне сонце, і день вічний і навіть мені
бути вічною хочеться. Тільки б розуміння.
Кажуть, все мине. Без нас. Без назв.
Без трактування.
Уночі все спатиме, бо так потрібно - темно.
Між берегів провалля. Зсуви. Каналізування.
Нами керують дрімоти. Між нами - щось таємне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318698
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.03.2012
автор: Іванна Шкромида